Українська Русский English Головна e-mail Мапа сайту
Про компанію
Послуги
Нас рекомендують
Новини
Контакти
Посилюється відповідальність за керування автомобілем у стані алкогольного сп"яніння
27.07.2016

Вносити зміни до паспортів через зміну назв міст та вулиць не потрібно.
08.07.2016

До Верховної Ради подано законопроект щодо скорочення кількості святкових і вихідних днів
31.05.2016

всі новини

05.06.2013

ULGroup провела семінар «Практика Європейського суду з прав людини в податкових справах»
23.04.2013

Послуга "Антирейдер"
22.04.2013

архiв
Ворог біля воріт

Останнім часом в Україні тема рейдерства надзвичайно актуальна. У засобах масової інформації, на тематичних форумах, в ході проведення круглих столів і конференцій обговорюються способи боротьби із загарбниками, Кабінетом Міністрів України створена Міжвідомча комісія з питань протидії протиправному поглинанню і захопленню підприємств, необхідність розробки ефективних заходів протидії рейдерству відмічена Президентом і Кабінетом міністрів України в програмних актах на 2007 рік.

В той же час практика показує, що на сьогоднішній день в боротьбі з рейдерством слід розраховувати в основному тільки на власні сили. Причому, оскільки від рейдерських атак не застраховано жодне підприємство, готуватися необхідно заздалегідь, приймаючи превентивні заходи. І, звичайно, для того, щоб перемогти ворога, необхідно знати його в обличчя і добре уявляти собі те, проти чого доведеться боротися.

Слово «рейдерство» походить від англійського слова «raid» - набіг, раптовий напад, вторгнення. В цілому це визначення і відповідає основному принципу української практики здійснення недружніх поглинань.

На сьогоднішній день єдине нормативне визначення рейдерства в Україні міститься в ухвалі Кабінету Міністрів України «Про схвалення Декларації цілей і завдань бюджету на 2008 рік (Бюджетної декларації)», відповідно до якої це відчуження державного майна і корпоративних прав поза процесами приватизації; протиправне захоплення підприємств. Хоча це визначення відноситься тільки до державного майна і підприємств, воно розкриває основні ознаки рейдерства в цілому – зміну власника підприємства або його майна, або отримання контролю над ними з використанням протиправних (в т.ч. силових) методів.

Дещо по-іншому розглядається рейдерство в проекті Закону України «Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів щодо встановлення кримінальної відповідальності за захоплення підприємств». Проект пропонує визначити рейдерство як замовлення і (або) організацію нападу на підприємство, установу, організацію з метою його захоплення, яке спричинило порушення його нормальної роботи, а також здійснення такого нападу, здійснене організованою групою. Слід зазначити, що підхід до рейдерства як до кримінального діяння цілком обгрунтований, оскільки в Україні рейдерство часто має яскраво виражений протиправний характер, і зміна власників підприємства, майна або отримання контролю над ними здійснюється із застосуванням незаконних дій, багато з яких є кримінальними злочинами (підробка документів, шантаж, шахрайство, хабарництво).

Проте саме фізичне захоплення зазвичай є тільки складовою частиною недружнього поглинання підприємства, якому передують або за яким слідують ще ряд дій, направлених на закріплення позиції рейдера на захопленому підприємстві. Тому дані визначення рейдерства навряд чи можна вважати вичерпними.

Якщо проаналізувати практику здійснюваних в Україні рейдерських захоплень, можна виділити такі основні ознаки і складові рейдерства:
• Це завжди недружне поглинання, втрата контролю над підприємством або майном поза волею його власника;
• Раптовість здійснення рейдерських атак.

Оскільки підставою для «нападу» є зазвичай документи, про існування (створення, ухвалення) яких підприємство не має ніякої інформації. Усвідомлення того, що підприємство стало об'єктом рейдерськой атаки приходить тоді, коли у дверей стоять державні виконавці, коли на загальні збори не допускають головних власників та ін.

Часто раптовість і несподіваність рейдерських атак обумовлена неуважністю основних власників до процесів, що відбуваються на підприємстві, до стану активів, відсутність контролю над менеджментом.

• Протизаконність дій рейдерів. Тут слід звернути увагу, що ця ознака характерна для більшості рейдерських атак, які здійснюються в Україні, але не завжди є притаманною рейдерству, тому що перехід контролю над підприємством поза волею власника, але з дотриманням чинного законодавства, також можливий. Це так зване «біле» рейдерство, при якому використовуються законні способи захоплення, такі як, наприклад, cкуповування акцій (часток) міноритарних учасників, переобрання органів управління. Така практика є прийнятною в розвинених країнах, і не протирічить прийнятим в цивілізованому світі правилам гри у бізнесі.

Отже, протизаконність дій рейдерів це ознака, так званих, «сірого» і «чорного» рейдерства. У першому випадку рейдери формально дотримують закон, діючи на підставі відповідних рішень і визначень судів, актів органів влади, рішень загальних зборів, які, проте, приймаються без достатніх на те підстав. «Чорне» рейдерство, відповідно, передбачає досягнення поставлених цілей з використанням протиправних методів, включаючи підробку документів та підписів, погроз, насильства, фізичного захоплення підприємства.

• Використання судових рішень (у тому числі і третейських судів), які винесені без достатніх законних підстав. Судовими рішеннями обгрунтовується практично все – заборона проведення загальних зборів, недопущення конкретних учасників до участі в загальних зборах, зміна органів управління, накладення арешту на майно, підтвердження права власності на майно, акції, долі і т.д. На підставі рішень судів також здійснюються недружні поглинання через процедуру банкрутства і ліквідації підприємства. У випадку якщо дані рішення в майбутньому будуть скасовані, за час їх оскарження рейдери встигають зміцнити свої позиції іншими методами. Про істотну роль судів в рейдерських схемах свідчить і те, що за останній час запропоновано декілька законопроектів, направлених на створення умов для неможливості участі третейських судів в рейдерських схемах і встановлення кримінальної відповідальності суддів за ухвалення рішень, що виходять за межі їх компетенції.

• Підтримка з боку державних органів. Часто здійсненню рейдерської атаки передують численні перевірки контролюючих органів, які проводяться без достатніх підстав. Державні органи, що мають відповідні повноваження, використовуються рейдерами для отримання інформації про підприємство, а численні виснажливі перевірки дестабілізують його роботу.

• Силова складова. Поширеною практикою для рейдерських атак є фізичне захоплення підприємств. Не рідко таке захоплення відбувається під час примусового виконання державною виконавчою службою рішень судів, для чого притягуються правоохоронні органи, приватні охоронні фірми.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, можна визначити рейдерство як направлене проти волі власника протизаконне захоплення контролю над підприємством або його активами з використанням рішень державних і судових органів і, як правило, із застосуванням сили.

Si vis pacem, Para bellum

Починати боротися з можливими рейдерськими атаками необхідно ще з моменту створення підприємства або придбання контролю над ним. Це повинні бути комплексні заходи, і здійснюватися вони повинні постійно, навіть якщо на сьогоднішній день очевидної загрози нападу немає. Природно, панацеї від рейдерства не існує, і повністю виключити можливість появи у дверей підприємства державного виконавця з дивним рішенням районного суду, що знаходиться в сусідній області, про те, що «все вже по-іншому». Проте система відповідних превентивних заходів дозволить істотно знизити ризик рейдерської атаки і допоможе більш успішно протидіяти рейдерам у разі їх появи.

Хотілося б зупинитися на деяких з таких заходів, які на наш погляд є достатньо ефективними:
• Історія створення підприємства повинна бути бездоганною, а його установчі документи повністю відповідати чинному законодавству України. За рішенням суду підприємство може бути ліквідоване тільки якщо при його створенні були допущені порушення, які не можна усунути. Тобто, навіть якщо нинішній власник підприємства не був його засновником, ніколи не пізно критично переглянути свої установчі документи і внести до них відповідні зміни.

• Придбання (відчуження) активів підприємства слід здійснювати у суворій відповідності із законодавством. Всі розрахунки бажано проводити офіційно, із зазначенням у договорах їх реальних сум. У разі визнання відповідних договорів недійсними, підприємству, згідно закону, повинна буде бути повернута реальна вартість активів, що може бути економічно не вигідним рейдерам.

• У статуті підприємства, його локальних актах, більш ніж бажано закріпити ефективний механізм контролю за здійсненням менеджерами операцій, що передбачають відчуження активів підприємства, розпорядження великими сумами коштів, залучення крупних позик і кредитів. Наприклад, можна закріпити необхідність узгодження найважливіших для бізнесу операцій загальними зборами, менш значних – наглядовою радою. Всі обмеження по здійсненню операцій від імені підприємства необхідно внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб – підприємців, щоб вони відображалися у виписках з реєстру. У подальшому виписки з реєстру можна використовувати як доказ неправомірності укладення договорів в суді.

• Доцільно також прийняти на підприємстві Положення про комерційну таємницю і конфіденційну інформацію. У такому положенні необхідно передбачити можливість її надання третім особам тільки за рішенням загальних зборів (наглядової ради) і встановити відповідальність за її розголошування осіб, що мають до неї доступ. За законодавством України до категорії конфіденційної інформації може бути віднесені будь-які дані про підприємство (його діяльність), окрім передбаченої Ухвалою Кабінету Міністрів України «Про перелік відомостей, які не складають комерційної таємниці».

• У випадках, коли законодавством встановлено переважне право учасника на покупку відчужуваних іншим учасником корпоративних прав підприємства, статутом повинен бути максимально чітко визначений порядок і терміни реалізації учасниками такого переважного права.

• Бажано прагнути до консолідації в руках основних власників якомога більшого пакету акцій (часток) підприємства. Кожен міноритарний учасник є для рейдерів потенційним «містком», через який вони отримують доступ до інформації про підприємство, а згодом і можливість діяти, використовуючи права цього учасника. Зрозуміло, що для багатьох підприємств 100% є утопією, проте варто проводити постійну роботу з мінорітаріями на предмет можливості скупки їх акцій (часток) для того, щоб попередити перехід їх акцій (часток) у небажані руки рейдерів.

• Оскільки доступ до реєстру власників цінних паперів акціонерних товариств - це досить сильний козир в руках рейдерів, з якого починається побудова багатьох рейдерських схем, при укладенні договору з реєстратором необхідно вибирати великі компанії, банки, що діють на відповідному ринку тривалий час, мають добру репутацію, регулярно згадуються засобами масової інформації. Швидше за все, таким реєстраторам буде невигідно ставати учасниками рейдерських схем.

• В усіх договорах, що укладаються підприємством та за якими підприємство виступає стороною - боржником, повинна бути передбачена умова, що уступка права вимоги за договором може бути здійснена тільки за згодою боржника. Це дозволить запобігти неконтрольованій скупці боргів підприємства.

• Необхідно здійснювати постійний моніторинг:
- активів і зобов'язань підприємства шляхом періодичного отримання виписок з реєстрів операцій, іпотек, заборон відчуження нерухомого майна, обтяження рухомого майна;
- судових рішень відносно підприємства (на сьогоднішній день це дозволяє робити створена і вже працююча система реєстрів судових рішень у господарських, цивільних, кримінальних справах, яка доступна всім у мережі Інтернету).

• Доцільно також зробити пакет нотаріально-засвідчених документів, що складається із установчих документів, протоколів загальних зборів, рішень керівних і контролюючих органів підприємства, зразків підписів основних власників і менеджменту, відбитку печатки, правовстановлюючих документів на основні активи. Такий пакет варто зберігати за межами території підприємства в важкодоступному для третіх осіб місці, наприклад, у нотаріуса, в банківському осередку та ін.

• Якщо мова йде про холдингову структуру, то бажано розділити між підконтрольними підприємствами процес виробництва і закупівлі сировини і реалізації продукції, що дозволить відокремити активи, що беруть участь у виробництві, від діяльності, яка може привести до появи заборгованості на підприємстві, що має такі активи. Для цього створюються торгові доми, фірми-посередники між підприємством і постачальником сировини.

• Часто трапляється, що рейдерів «відлякує» й існування значної кількості зобов'язань підприємства, термін виконання яких вже настав, наявність кредиторської заборгованості, знаходження активів підприємства в заставі. В цьому випадку захоплення для рейдерів може виявитися недоцільним з фінансової точки зору.

• Вельми не зайвою є і організація роботи по охороні активів. Наприклад, можна укласти договір з охоронними фірмами.

Порятунок утопаючих

Якщо рейдерська атака все ж таки неминуча або вже відбулася, діяти слід швидко, але продумано. Природно, у кожному конкретному випадку необхідний індивідуальний підхід, проте деякі методи можуть виявитися не зайвими у будь-якому випадку.

Так, якщо власник отримав інформацію про скупку корпоративних прав, що розпочалася рейдерами, можливо організувати контрскуповування, адже частіше всього увагу міноритаріїв привертає саме ціна, запропонована рейдерами. А отже, він повинен погодитися на більш вигідні умови. Також можна провести додаткову емісію акцій (збільшити статутною фонд, якщо мова йде про ТОВ), чим істотно зменшити фактичний розмір рейдерського пакету корпоративних прав.
Активи підприємства слідує законним способом передати у власність іншого підконтрольного підприємства більш стійкою до рейдерським атак організаційно-правовою формою – продати, внести до статутного фонду та ін.

У разі силового захоплення підприємства на підставі рішень судів слід невідкладно оскаржити такі рішення в судовому порядку та одночасно подати клопотання про припинення їх виконання. Також основним власникам варто власноруч звернутися до суду з позовами про визнання недійсними рішень загальних зборів, проведених без їх участі, а також рішень нового нелегітимного менеджменту.

Не зайвим буде звернутися із заявами в правоохоронні органи про здійснення нападу на підприємство, державні органи по боротьбі з рейдерством, а також висвітлити вашу проблему в ЗМІ.

І звичайно ж вельми бажано, вже на етапі здійснення превентивних заходів, мати сильну юридичну службу або надійного партнера в особі юридичної фірми, щоб у разі виникнення проблеми із загарбниками швидко і ефективно прийняти заходи з її вирішення.

Шмагина Юлія, Пацюк Віталій
провідні юристи Асоціації «Об'єднана юридична група»

версія для друку

     
 
  Асоціація "Об'єднана юридична група" (ULGroup)
03680, Україна, м. Київ, вул. Ділова, 5-б, оф. 504
Тел./факс: +38 044 287 7803, +38 044 287 7804
e-mail:
office.ulg@ulga.com.ua